1. Ранній прояв музичних здібностей говорить про необхідність починати музичний розвиток дитини якомога раніше. Якщо не закласти з самого початку міцний фундамент, то марно намагатися побудувати міцний будинок. «Навіть якщо він буде гарний зовні, все одно розвалиться на шматки від сильного вітру і землетрусу», – вважають педагоги.
2. Шлях розвитку музикальності кожної людини однаковий. Тому не слід засмучуватися, якщо у вашого малюка немає настрою щось заспівати або йому не хочеться танцювати, а якщо і виникають подібні бажання, то спів, на ваш погляд, здається далеким від досконалості, а рухи смішні і незграбні. Не турбуйтеся! Кількісні накопичення обов’язково перейдуть в якісні. Для цього потрібен час і терпіння.
3. Відсутність будь-якої із здібностей може гальмувати розвиток інших. Отже, завданням дорослого є усунення небажаного гальма.
4. Не «приклеюйте» вашій дитині «ярлик» – немузичний, якщо ви нічого не зробили для того, щоб цю музикальність у неї розвинути.
5. Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслабляє чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани від спокою і гармонії до занепокоєння, пригніченості або агресії. У зв’язку з цим, важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.
Збудлива, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитину) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах), спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперактивним дітям.
Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.
6. Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже у ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть її закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в неї позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина її тіла.
7. Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на самого мовця. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світу виявляються у змісті мови і в її інтонаційному забарвленні. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, в свою чергу відкладає відбиток на психологічний стан слухача, впливає на наші відносини з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос мовця породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошена спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю її бажання.