Ластівка

Що робити з агресивними дітьми?

• Замисліться над причинами такої поведінки.
• Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.
• Не карайте малюка фізично.
• Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.
• Спробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.
• Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.
• Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.
• Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Що робити, якщо у Вашого маляти аутизм?

• Вірити у свої сили й набратися терпіння.
• Звернутися до фахівців, яким Ви довіряєте. Це можуть бути психологи, дефектологи.
• Робота щодо коригування повинна бути особливо інтенсивною на початкових етапах, тому не марнуйте часу й починайте заняття.
• Така робота не повинна обмежуватися тільки плановими заняттями. Цілий день Ви можете навчати, спрямовувати свою дитину.
• Дітям з аутизмом складно пристосовуватися до мінливих умов, тому намагайтеся зробити їх максимально однаковими вдома та у дитячому саду.

Як будувати гармонічні стосунки з бабусями і дідусями?

• Незабаром після появи маляти необхідно поговорити з Вашими родичами та пояснити їм свої педагогічні погляди.
• Не критикуйте дії бабусь та дідусів при дитині, краще зробіть це після, коректно і тактовно.
• Не прагніть ізолювати Вашу дитину від бабусь і дідусів, – вони багато чого можуть навчити.
• Виховуйте дитину так, щоб вона шанувала літніх родичів.
• Поясніть бабусі, що її досвід дуже важливий, але відповідальність за виховання дитини цілком покладається на її батьків.

Що вміє гарний тато?

• Відгородити дитину від небезпек.
• Уважно вислухати, бути великодушним, справедливим і чуйним.
• Гаряче уболівати за успіхи дитини.
• Запропонувати корисну пораду.
• Навчити робити правильний вибір.
• Навчити поважати маму.
• Хвалити за гарні вчинки.
• Критикувати за непорядні вчинки.
• Дотримуватися правил, які він прищеплює дитині.

Що робити, якщо у Вашій родині більше дітей, ніж одна?

• Розповідайте старшій дитині заздалегідь про те, що незабаром у неї з’являться братик або сестричка.
• Ніколи не порівнюйте дітей.
• Не сваріть дітей за прояви агресії один до одного. Намагайтеся пояснювати особистим прикладом, як можна знаходити спільну мішу один з одним.
• Якщо у Вас тільки що з’явилася друга дитина, перерозподіліть обов’язки в родині так, щоб і перша дитина не страждала від нестачі уваги.
• Покладіть на старшу дитину якісь нескладні обов’язки щодо догляду за маленькою. Вона буде почувати відповідальність і ніжність стосовно маляти.

Що робити, якщо малюк обманює?

• Намагайтеся зрозуміти причину.
• Не сваріть, навіть якщо піймали на брехні.
• Не намагайтеся будь-як «вирвати» зізнання.
• Якщо дитина сама визнала свою провину, обов’язково похваліть її.
• Обговоріть ситуацію з малюком наодинці і намагайтеся разом знайти вихід.
• Краще не розповідайте про це нікому, тому що маляті буде неприємно слухати, що обговорюють його промахи.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми,- це не матиме користі.
• Демонструйте позитивний приклад – будьте щирим із дитиною в почуттях і вчинках.

Як виховувати гіперактивну дитину?

• Не засмучуйтеся і не впадайте у відчай.
  • Виявляйте терпіння, розуміння, повагу до особистості дитини, завжди вислуховуйте свого малюка.
  • Намагайтеся поводитися спокійно, м’яко, без різких виявів (негативних або позитивних).
  • Продумуйте чіткі й розумні межі дозволеного.
  • Навчіться керувати увагою дитини, переводити її зі стану активності в стан спокою.
  • Придумайте ритуали – колискові, віршики, вправи, які допоможуть маляті заспокоїтися.

Як виховувати дівчинку?

• Якщо Вам доводиться сварити дитину, то враховуйте її стать. Сварячи дівчинку, не поспішайте висловити своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція зашкодить їй зрозуміти, за що її сварять.
  • Пам’ятайте, що у Вас з’явилося не просто маля, а хлопчик або дівчинка, і кожний із них потребує індивідуального підходу.
  • Ніколи не порівнюйте різностатевих дітей і тим більше не ставте одних у приклад іншим.
  • Імпонуючи дівчинку, не обмежуйтеся участю однієї мами. Тато на менш важливий у процесі виховання дочки.

 Як навчити малюка дружити?

• Із самого раннього дитинства давайте дитині можливість спілкуватися з дітьми якнайбільше.
• Учіть малюка бути уважним до оточуючих, співпереживати, розуміти інших людей.
• Діти з адекватною самооцінкою набагато легше встановлюють контакти з оточуючими. Подбайте про дитячу самооцінку.
• Покажіть маляті способи виходу з конфліктних ситуацій.
• Демонструйте позитивний приклад гармонійного спілкування з оточуючими.

Як не виховати дитину егоїстом?

• Демонструйте особистий приклад. Якщо Ви товариські, умієте вислухати думку іншої людини, і вона Вам небайдужа, Ваше маля навряд чи виросте егоїстом.
  • Надайте дитині можливість подбати про кого-небудь.
  • Заведіть свійську тварину і покладіть на малюка частину обов’язків щодо догляду за нею.
  • Не залишайте без уваги ситуації, коли дитина зневажливо ставиться до інших людей.

Що робити, якщо Ваша дитина страждає на енурез?

• Якщо Ви ще не зверталися до фахівців, то потрібно зробити це обов’язково. Лікарі (уролог і невролог) та психолог Вам обов’язково допоможуть.
  • Намагайтеся частіше говорити та доводити малюкові, як Ви його любите.
  • Не сваріть дитину за мокрі штанці, адже вона ні в чому не винна. Не вимикайте в дитячій кімнаті світло: часто діти не можуть заснути, боючись темряви. Переживання збільшують імовірність мимовільного сечовипускання.
  • Приголубте дитину перед сном і скажіть м’яко: «Мама й тато люб­лять тебе. Якщо захочеш у туалет, поклич нас або встань із ліжечка сам».
  • Якщо ніч минула спокійно, похваліть дитину. Якщо ж неприємність все ж таки відбулася, не демонструйте, що Ви засмучені.
  • Не потрібно будити дитину, щоб посадити на горщик. Перерваний сон заважає повноцінному відпочинку.

Що робити, якщо Ваша дитина жадує?

• У жодному разі не називайте її «жаднюгою».
• Не просіть дитину поділитися іграшкою, якою вона сама ще не встиг­ла награтися.
• Заохочуйте «добрі» учинки, говоріть, що Вам подобається, коли маля чимось поділилося.
• Залучайте дитину до підготовки свят і придумування сюрпризів для близьких і друзів.
• Демонструйте приклад власної доброти й щедрості.

Що  робити, якщо Ваша дитина б’ється?

• Найперше намагайтеся з’ясувати, яка причина такої агресивної поведінки (див. Агресія).
  • Іноді дозволяйте маляті побалуватися і «випустити пару».
  • Поясніть дитині, що розв’язувати проблеми можна і мирними спосо­бами.
  • Разом із малям «придумайте» ці способи виходу із конфліктних ситуацій.
  • Не застосовуйте фізичне покарання, інакше маля засвоїть, що битися дозволено.

Що робити, якщо Ваша дитина заздрить іншим дітям?

• Зрозумійте причину заздрості.
  • Якщо заздрість зумовлена просто бажанням мати чужу іграшку, на­магайтеся пояснити маляті, що це – чужа річ, і пограти нею можна тільки з дозволу власника.
  • Якщо Ви помітили, що малюк заздрить популярності іншої дитини, слід звернути увагу на те, як він спілкується з дітьми, й навчити його завойовувати увагу та авторитет у дитячій групі.

Чому виникають дитячі капризи і як їх позбутися?

• Дитина вередує, якщо батьки не вміють говорити з малюком його мовою – мовою гри.
  • Дитина вередує, якщо батьки впливають на дитину такими засобами виховання, які не відповідають віку дитини.
  • Якщо стиль спілкування дорослого і дитини відрізняється непослідов­ністю, то капризів не уникнути.
  • Як тільки дитина починає вередувати, залишайтеся поруч, дайте її зрозуміти, що Ви її розумієте. Обійміть малюка, запевніть у своїй любові і намагайтеся відволікти від капризу, що так розбурхав його. Однак нічим не винагороджуйте дитину.
  • Якщо Вам не вдалося зробити це, дайте дитині спокій, не звертайте на неї уваги. Дайте відвести душу, але не беріть в цьому участі.
  • Не намагайтеся в цей час що-небудь доводити своїй дитині – це даремно. Сварка не має змісту, биття ще більше її розбурхають.
  • Будьте з дитиною наполегливі. Якщо Ви сказали «ні», залишайтеся і далі з такою ж думкою.
  • Не здавайтеся, навіть якщо напад у дитини відбувається в громад­ському місці. Найчастіше допомагає тільки одне – взяти її за руку й повести.
  • Коли малюк заспокоїться, поговоріть із ним ласкаво. Розкажіть йому, як Вас засмутило, що  він так себе поводив. Висловіть упевненість, що надалі він буде поводитися краще. Запевніть дитину, що Ви од­наково її любите і переконані, що вона ніколи більше не буде пово­дитися погано, навіть якщо щось буде не так, як їй хочеться. Подібна розмова з малюком необхідна, щоб у нього не виникло почуття про­вини, як це нерідко трапляється після бурхливих сплесків гніву.

Як поводитися, якщо дитина взяла чужу річ?

• Намагайтеся розібратися в ситуації, зрозуміти мотиви дитячої поведінки.
  • Не говоріть дитині, що вона — «злодій», «злодюжка», «нечесна людина», «нечиста на руку».
  • Не порівнюйте її з іншими дітьми або із собою в дитинстві: «От я у твоєму віці ніколи чужого не брала».
  • Не перестарайтеся, обговорюючи дитячу провину, інакше в майбутньому вона буде приховувати від Вас всі свої вчинки, за які, на її думку, Ви її можете сварити.
  • Не нагадуйте дитині про її поганий вчинок надалі. Не влаштовуйте публічних «розглядів» такої провини.

Якщо Ваш малюк — лівша…

• Намагайтеся не підкреслювати цю його особливість, ставтеся до ліворукості як до чогось звичайного.
  • Не потрібно переучувати дитину, природа все одно візьме своє.
  • Поговоріть із вихователькою або вчителькою, нехай вона знає Вашу позицію з цього питання й не змушує Вашого малюка писати незручною рукою.
  • Допоможіть дитині адаптуватися у світі, спочатку придумайте деякі «хитрощі», які полегшать навчання.

Як бути гарною мамою?

• Сполучайте ніжність і пестощі з розумною суворістю.
  • Говоріть та всіляко демонструйте дитині, що любите її завжди, пустує вона або поводиться добре.
  • Частіше гладьте малюка, цілуйте його, беріть на руки.

Якщо Ви помітили, що Ваша дитина ябедничає?

• Задумайтеся: можливо, їй просто не вистачає Вашої уваги.
  • Пам’ятайте, що пряма заборона «Не ябедничай!» є найменш ефективною.
  • Контролюйте свої вислови про інших людей, намагайтеся знаходити позитивне в їхній поведінці та оцінці особистих якостей.
  • Проговорюйте та програвайте з дитиною «спірні» ситуації, заохо­чуйте її самостійну оцінку людських учинків.
  • Навчіться відрізняти сьогоднішнє «ябедництво» від емоційних реакцій дитини.
  • Хваліть малюка частіше.

Що робити з непосидами?

• Грайте з малям в ігри за правилами.
• Займайтеся розвитком стійкості уваги.
• Чергуйте інтелектуальні заняття з фізичним навантаженням.
• Хваліть малюка, коли йому вдасться довести розпочату справу до кінця або виконати важку копітку роботу.

Що робити, якщо Ви помітили, що Ваша дитина займається онанізмом?

• Не панікуйте.
• Не кричіть на дитину.
• Намагайтеся відволікти малюка, зайняти його чимось цікавим.
• Контролюйте, що саме малюк дивиться по телевізору.
• Не карайте малюка фізично.
• Не акцентуйте увагу дитини на непристойності цієї теми.
• Давайте малюкові більше тепла і уваги

Що робити, щоб дитина не лихословила?

• Оточіть її увагою та теплом.
• Обмежте вплив телебачення.
• Створіть сприятливу атмосферу вдома.
• У жодному разі не лайтеся самі.
• Якщо Ви караєте дитину за лайку, то покарання повинне бути зрозумілим дитині (поясните, за що) і не принижувати її гідність.
• Не можна ігнорувати «погані» слова.
• Навчіть дитину іншого способу висловлення емоцій: «Я розсерджений», «Мені не подобається».

Як допомогти дитині в ситуації розлучення батьків?

• Оточіть малюка теплом і турботою, проводьте з ним більше часу.
• Не позбавляйте його інформації, але говоріть про батьківські взає­мини м’яко й стримано.
• Ставлення до дитини жодного із батьків не повинне змінюватися на гірше.
• Бажано радикально не змінювати умови життя дитини.
• Юридичне розлучення, розподіл майна повинні залишитися за ме­жами уваги дитини.
• У жодному разі не можна використовувати дитину, як знаряддя, під час з’ясування стосунків, не перетягувати її на жодну із сторін.
• Після розлучення чоловік і жінка повинні чітко розподілити обов’язки щодо виховання дитини.
• Не можна негативно оцінювати в присутності дитини маму або тата. Дитина повинна усвідомити, що розлучення перериває тільки зв’язок між батьками. При цьому зв’язок «дитина — тато», «дити­на — мама» залишаються незмінними.

Що робити батькам, щоб самооцінка дитини була нормальною?

• Не порівнювати дитину з іншими дітьми.
  • Не сварити і не карати фізично.
  • Частіше хвалити (за справу).
  • Не говорити: «Ти – нечупара!», «Ледар», «Дурень».
  • Говорити про те, як Ви її любите й доводити свою любов реальними  справами.
  • Підтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить або він опа­новує нову справу.

Що ж робити, якщо дитині сняться страшні сни?

• Не соромте і не говоріть марні слова: «Ти ж вже великий, як можна боятися?» Це все одно не допоможе.
  • Не відправляйте малюка спати в темну кімнату одного, не забороняйте запалювати світло.
  • Перед сном посидьте з малюком, поговоріть про щось приємне, погладьте його та заспокойте.
  • Не потрібно дозволяти дитині дивитися телевізор, якщо страшні сни бувають у неї досить часто.
  • У перші роки життя малюка найкраще носити на руках, проспівати колискову, потім укласти в ліжко.
  • Якщо ж сни постійно повторюються, і дитина ввечері не хоче лягати спати, просить залишити ввімкненим світло, то тут необхідна допо­мога фахівця — психолога або психотерапевта – для того, щоб з’ясувати причини появи кошмарів.
  • А що ж Ви самі можете зробити для своєї дитини? Найкраще спати разом із нею, якщо вона ще маленька, або ж поставити ліжка якнайближче один до одного. Тоді дитина буде постійно відчувати Вашу підтримку й те, що вона не самотня.
  • Увечері побажайте дитині спокійної ночі, але не додавайте: «Ти тільки не бійся». Це буде, скоріше за все, нагадуванням про страхи, і дити­на буде вже очікувати їх, що тільки підсилить занепокоєння та страх. Уночі підійдіть до дитини зайвий раз, подивіться, як вона спить, по­правте ковдру,- нехай у сні вона відчуває Вашу турботу.

Що робити зі страхами?

• Намагайтеся зрозуміти причину дитячого страху.
• Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться.
• Допоможіть маляті перестати боятися (поясніть, зробіть щось разом).
• Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а інакше до нього ставитися.
• Перед сном грайтеся з дитиною в спокійні ігри та читайте добрі казки.
• Перетворіть дитячий страх на щось нестрашне.

Як допомогти дитячій творчості?

•  Від Вашої підтримки залежить дуже багато чого. Тому підтримайте малюка словом і справою.
  • Оцінюючи дитячі роботи, будьте делікатні. Не потрібно критикувати все, що Ви бачите, знаходьте позитивне!
  • Створіть маляті обстановку для творчості: обов’язково повинно бути вдосталь місця та матеріалу під рукою.
  • Зверніть за допомогою до педагогів-фахівців.

Як виховувати «тихоню»?

• Заохочувати дитину на заняттях із рухливими іграми.
  • Займатися іграми, які розвивають швидкість дитячого мислення і пе­ремикання уваги.
  • Із самого раннього дитинства привчати малюка до режиму дня, де на кожну дію виділений обмежений час.
  • Змагатися з малюком: хто швидше зашнурує черевики, прибере постіль тощо.
  • Утримуватися від висловів: «Мій син — нелюдим», «Він – такий тихоня»…
  • Цікавтеся думкою маляти, причому із самого раннього віку. (Що ти думає про побачений мультфільм? Чи хоче він саме це блюдо?) Не упускати моменту зайвий раз підкреслити достоїнства маляти.
  • Залучайте дитину (розумно) у своє доросле життя, дозволяйте їй спілкуватися з дорослими.

Як перебороти дитячу сором’язливість?

• Частіше говоріть дитині про те, як Ви її любите.
• Не критикуйте.
• Грайтеся з дитиною в ігри, де вона зможе виявити свої емоції. Під­тримуйте дитину в її справах.

Що ж робити, якщо в малюка підвищена тривожність?

• Звертайте увагу на емоційний стан дитини.
• Хваліть і говоріть їй про Вашу любов.
• Перегляньте свою систему вимог до дитини – можливо, вона занадто завищена.
• Якщо у Вашій родині трапляються конфлікти, вони теж можуть бути причиною тривоги. Налагоджуйте сімейні стосунки.

Що робити з уразливими дітьми?

• Уникати порівняльних оцінок дітей (хтось кращий, а хтось гірший).
  • Якщо маля занадто уразливе, то ігри-змагання йому протипоказані.
  • Краще не застосовуйте у вихованні принцип «що скажуть люди», тому що уразливі діти дуже чуйно реагують на оцінку зі сторони. Позбавте дитину необхідності постійно доводити свою перевагу.
  • Створіть у родині доброзичливі умови, коли кожного приймають таким, який він є.

Як виховувати хлопчиків?

• Виробіть відносно міцну та непохитну систему правил і вимог.
  • Будьте послідовні.
  • Не позбавляйте малюка ласки та теплих слів тільки тому, що він – хлопчик.
  • Давайте дитині можливість поспілкуватися зі старшими чоловіками, які можуть бути позитивним прикладом.
  • Хваліть Хлопчика за прояви сили характеру, спритності й сміливості.

«Як залишатися спокійними в ситуації підвищеної соціальної напруги»

Часто, коли зіштовхуєшся з обставинами, які здаються незрозумілими, то виникає тривога й відчуття невпевненості у своїй безпеці. Ми підкажемо, як ефективно побороти панічний стан і закрити за ним двері.

• Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте.
• Не довіряйте фейковій інформації.
• Займіться тим, що допоможе вам відволіктися.
• Навчіться техніці «Протистресове дихання»: повільно виконуйте глибокий вдих через ніс (на 1,2,3,4); на піку вдиху затримайте подих (на 1-2), після чого зробіть видих через рот якомога повільніше (на 1,2,3,4,5,6). Це заспокійливе дихання. Постарайтеся уявити собі, що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви позбавляєтеся від стресової напруги.
• Пригадайте ситуації, які вам потрібно було вирішити. Одна з ключових фраз, яка допомогла «Заспокоїтись».
• Намагайтесь критично мислити.
• Потурбуйтесь про себе. Виконуйте фізичні вправи. На деякий час ізолюйтесь від усього.
• Задоволення від процесу гри з рідними: настільні ігри на розвиток мислення, ігри на розвиток уяви, зробіть щось своїми руками (виріб, малюнок).

Візьміть ситуацію під свій контроль!

Психологічна «валіза самодопомоги»

Наодинці або разом з членами родини виконайте вправу. На аркуші паперу пропишіть закінчення речень:

• Що змінилося в моєму сьогоднішньому дні?
• Що я можу зробити корисне, коли в мене з’являється більше часу?
• Які я знаю і роблю вправи, щоб не хвилюватися?
• Мої дії, щоб не підпасти під загальний панічний страх.
• Що я можу рекомендувати друзям, щоб не хвилювалися?
• Якщо я буду притримуватись рекомендацій (правил) правильної поведінки в тій чи іншій ситуації, то я буду…

Пам’ятайте: якими складними не були б часи, не варто віддавати всі сили на негативне сприйняття.

Візьміть за правило – запам‘ятовувати кожен день те, що викликає у вас позитивну емоцію.

Здоров’я всім!

Спокій VS тривожність: як обрати правильну стратегію у період карантину

• Не дайте тривозі змоги заволодіти вами

Заздалегідь продумана послідовність дій має знизити тривогу.

Якщо цього не відбувається і тривожний настрій починає позначатися на взаєминах із близькими людьми – з’являється дратівливість, погіршуються сон і апетит – зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта. Поліпшити тривожний стан можна завдяки фізичним та дихальним вправам, йозі, медитації. Щоб опанувати ці заняття, скористайтеся онлайн-уроками.

Також підійдуть усі методи розслаблення, якими ви користувалися в звичайних умовах. Наразі приділіть їм більше уваги і зробіть їх щоденним ритуалом.

• Порозумійтеся із рідними

Якщо ви залишилися вдома всією сім’єю, чимало залежить від ваших взаємин. Якщо раніше у вашій родині були якісь непорозуміння, які нівелювало те, що ви бачилися із рідними лише вранці та ввечері після роботи, то тепер саме час перевірити ваші взаємини на міцність.

Сім’я – це команда. Важливо розуміти, які спільні цілі є у вашої сім’ї і що ви можете зробити разом, аби їх досягнути.

Якщо обом батькам потрібно працювати з дому, можна мінятися: хтось працює в першій половині дня, хтось – у другій. Тривалі прогулянки в максимально безлюдному місці врятують всіх: діти будуть задоволені, батьки відпочинуть. Потрібно діяти як єдиний організм.

• Зберігайте особистий простір

Якщо в сім’ї є зовсім маленькі діти, єдина можливість побути на самоті – йти на якийсь час із дому. Якщо ваші діти відносно дорослі, домовтеся з ними: «Годину ми проводимо час поодинці, бо людям потрібен вільний простір».

Єдиний спосіб зберегти/обстояти особистий простір – вести розмову й домовлятися. Інакше ніяк.

• Не панікуйте завчасно й дотримуйтеся простого плану дій

Складність полягає у тому, що ніхто не знає, коли ситуація зміниться.

Кожен зможе вигадати апокаліптичний сценарій. Однак найліпше – розв’язувати проблеми в міру того, як вони виникають, і думати про конкретний момент.

У період невизначеності людині потрібна якась конкретика. Наявність плану та звичних ритуалів знижує тривожність.

Створіть для себе список подальших дій: простих, доступних вам справжніх справ. Не потрібно нічого глобального. Зараз не час для рекордів. Варто знизити планку і вимоги до себе. Звісно, ситуація непроста, але бути спокійним точно можна.

• Знайдіть опору

У кризовій ситуації важливо створити собі максимально чітку

структуру життя, на яку можна спертися. Кожен реагує на стрес по-різному. А тому поспостерігайте за собою і з’ясуйте: із вами усе гаразд чи, навпаки, ви потребуєте підтримки друзів або допомоги фахівця. Також спробуйте визначити межу, коли ситуацією керуєте ви, а коли – ваша тривога. Наприклад, якщо миття рук стає нав’язливою ідеєю і через це у вас тріскається шкіра, однак ви продовжуєте проводити біля раковини по 20 хв, зверніться до психолога.

4 золотих правила, аби вижити під час карантину з дітьми

* Пам’ятайте, карантин – не привід для соціальної ізоляції. Адже сучасні технології дають змогу спілкуватися на відстані – у скайпі чи інших відеомесенджерах. Обладнайте простір для спілкування з близькими в інтернеті – знайдіть зручне місце для ноутбука, планшета чи смартфона, розташуйтеся так, щоб усі, хто бажає спілкуватися, влізли в кадр. Тепер можете влаштувати онлайн-чаювання з друзями, із якими ви побачитеся офлайн після карантину.

* Обладнайте місце для пустощів. Діти, які вимушені сидіти в чотирьох стінах, можуть легко звести батьків із розуму. Здебільшого через те, що дітям складно витримати вимушену фізичну пасивність. Емоції, переживання, страхи дітей потребують прямого виходу, через фізичну активність. Відведіть для дітей спеціальне місце, де вони зможуть щодня хоча б трішки побешкетувати – пострибати, поверещати, потупотіти ногами. Бажано, щоб дратівливі родичі, які не витримують галасу й шуму, могли сховатися подалі від цього місця. Організуйте для дітей активні ігри – піжмурки, квач, «Море хвилюється» тощо. Робіть разом ранкову зарядку.

*Уникайте гіподинамії. На відміну від дітей, дорослі не відчувають потреби у фізичній активності. Однак це означає, що потрібно постійно сидіти на місці. Гіподинамія, тобто малорухливий спосіб життя, спричиняє порушення сну, травлення і гіпоксію мозку та організму загалом. Принаймні пів години на день приділяйте фізичним вправам. Нині в інтернеті можна знайти онлайн-уроки спортивних занять на будь-який смак: від йоги і аеробіки до танців та дзюдо. Не забувайте перед вправами провітрювати приміщення. Якщо діти долучаються до ваших занять – це добре. Адже що більше енергії вони витратять, то легше буде дорослим.

* Будьте турботливішими до найближчого оточення, а передусім до себе. Подбайте про своє самопочуття – ніжтеся у ванні, висипайтеся, займайтеся тим, що вам до вподоби, балуйте себе приємними дрібницями. Якщо обираєте: заборонити щось дитині або дозволити – ліпше дозвольте. Не встрявайте у дрібні сварки. Слухайте тиху релаксивну музику, дивіться добрі, оптимістичні фільми. У спокійних і впевнених батьків – спокійні та впевнені діти.