Наш навчальний заклад
Новини
Перший раз у перший клас, або Як підготувати дитину до школи Поради психолога

БАТЬКІВСЬКА ВІТАЛЬНЯ

Перший раз у перший клас,

або Як підготувати дитину до школи

Поради психолога

Малюк підріс, і найперші батьківські хви­лювання змінюють нові ситуації, що спри­чиняють тривогу й розгубленість молодих мам і тат. Минулися безсонні ночі, пелюшки, вередування й перші зубки. На порядку ден­ному - питання про шкільну пору, що на­ближається.

Дослідження показали, що зараз батьки раніше починають замислювати над тим, як їх син або донька підуть до школи, ніж 10-15 років тому. Вимоги школи до дітей значно зросли.

Як тільки малюк дорослішає і досягає п'яти-шестирічного віку, більшість батьків хвилюють питання: «Як підготувати дорого­цінне чадо до школи?», «Чи потрібно відвіду­вати додаткові заняття перед походом у пер­ший клас?», «Що взагалі дитина повинна зна­ти про школу, щоб навчання в ній було радіс­ним?» У всьому цьому нам і необхідно буде послідовно розібратися.

Хочу до школи...

Збори до школи починаються, звісно, не за місяць і не з магазинних полиць. Збори до школи починаються з народження, при­наймні з того моменту, як малюк починає швидко бігати й виявляти незвичайну ціка­вість до книжок і газет. Батькам надто важ­ливо сформувати в дитини відчуття значу­щості, важливості й престижності навчання. Зі школи починається самостійний дорослий шлях дитини, адже вона вперше вихо­дить із родини в інше середовище, уперше вчиться ставити мету й досягати її, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Наприклад, усі діти із захватом розповідають, як їх батьки ходять на роботу. Для малят - це щось надприродне, що дає незаперечний авторитет дорослому. «Піду працювати, коли виросту»,- вимовляється із подихом, діти часто граються «у роботу». Так чому б не по­дати дитині її прихід до школи саме як ро­боту? Дитина пишатиметься собою й праг­нутиме не втратити дорогоцінного статусу. Батьки повинні максимально демонструвати свою радість від того, що їхня дитина майже школяр, а головне, що вона гідна ним бути. Так ви визнаєте в недавньому карапузові са­мостійну особистість, ви ставите його нарів­ні із собою, і цей лише один крок найкращим чином налаштовує дитину на серйозні здо­бутки. Вона вас не підведе.

Як не потрібно...

Тепер поговоримо про те, яких помилок вільно або мимоволі припускаються батьки на етапі підготовки малят до школи. У пер­шу чергу, не варто лякати школою. Будь-які фрази на зразок: «Таких, як ти, до школи не візьмуть», «Туди беруть тільки гарних дітей» і «У школі побачиш, як складно навчатися, ще назад у садочок попросишся!» не мають жодного виховного характеру, а навпаки, змушують дітей хвилюватися, замикатися, відчувати невпевненість. Дитина може зляка­тися труднощів, що супроводжують шкільне навчання, якщо її увагу постійно акцентувати на цьому. Ранні підйоми, обов'язкові уроки, страх отримати двійку й виявитися поганим учнем - усе це може остаточно «отруїти» життя школяра, занизивши самооцінку, і на­віть знеохотити вчитися. Дуже поширеною помилкою батьків є неправильне налаштування, мотивація. Бажання, щоб їх дитина була відмінником або уявлення про те, що тільки гарні оцінки дійсно відображають знання й успіхи, е вкрай згубним. Це не означає, що не потрібно звертати жодної уваги на оцінки. Головне - не забувати про те, що малюк іде до школи для того, щоб здобувати знання. І ще одне правило: жодного грошового або іншого матеріального еквівалента за оцінки. Знову ж, не плутати із заохоченням. Заохочу­вати й хвалити дитину не тільки можна, але й просто необхідно. Так вона зрозуміє, що робить щось дуже важливе, і робить це до­бре. Але в ідеалі заохочення повинне мати теж пізнавальний характер. Наприклад, похід у зоопарк, театр, сімейний день на природі, цікава книга. Саме ж заохочення повинне по­даватися природно, без особливої прив'язки до оцінок або поведінки на минулому тижні. Дитина добре працювала в садочку або по­чатковій школі, досягла нових результатів, чогось нового навчилася - це безумовно приємна подія, у вихідні можна піти роди­ною в похід, кіно. От приблизно так.

Як підготуватися?

Питання про те, чи є потреба в ранньому навчанні математики, читання і письма за­лишається відкритим. Одні батьки впевнені в необхідності таких занять і намагаються з народження навчати малят різних наук, Інші батьки вважають, що всього повинна на­вчити школа, а ранні заняття - це «крадіж­ка» дитинства й не більш того. Мають рацію й ті, й інші. Як? Кожний батько допомагає будувати долю своєї дитини. І кожний бать­ко має право на своє бачення, як це краще зробити. Однак, слід ураховувати, що зараз до школи приходять діти, які вже знають хоча б літери й уміють лічити в межах десяти.

До того ж на першій співбесіді їм ставлять­ся запитання про навколишній світ і навіть про громадське життя. Зважаючи на це, усе ж таки корисним буде приділити увагу еле­ментарному навчанню, ознайомленню з літе­рами й цифрами, квітами й нотами, розвитку дрібної моторики рук. Усе це можна зробити вдома.

Отже, спершу поставте своїй дитині такі запитання.

Запитання дитині 5-6 років

1.   Як тебе звуть?

2.   Як звуть твою маму, тата, сестричку, бра­тика?

3.   Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і подорослішаєш - чоло­віком чи жінкою?

4.   Зараз ранок, день чи вечір?

5.   Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець?

6.   Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три.

7.   Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?

8.   Що роблять віником, олівцем, ложкою?

9.   Коли можна кататись на санчатах: узимку чи влітку? Чому?

10. Коли можна купатися в річці: узимку чи влітку? Чому?

11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у соба­ки чи у півня?

Запитання дитині 6-7 років

1.   Назви своє прізвище, Ім'я, по батькові.

2.   Хто старший: ти чи твій брат, сестра?

3.   Скільки тобі років? А скільки виповниться через рік, два роки?

4.   Коли ти снідаєш: уранці чи ввечері? Обі­даєш: уранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?

5.   Де ти живеш? Де працюють твої тато, мама? Ким ти хочеш бути, коли вирос­теш?

6.   Яка зараз пора року - літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так уважаєш?

7.   Чому сніг буває взимку, а влітку його не­має?

8.   Що робить листоноша, лікар, учитель? Хто лікує, а хто навчає?

9.   Що більше - 8 чи 9; 5 чи 3? Полічи від 6 до 9, від 5 до 3.

10. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться праворуч (ліворуч) від тебе в цій кімнаті?

11. Що  потрібно зробити,  коли  випадково

зламав чужу річ?

Не дивуйтесь, якщо запитання вам вида­лися дуже простими. У практиці багатьох пе­дагогів зустрічалися діти, які не змогли від­повісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитина найро­зумніша. Але інколи дитина не може відпо­вісти на якісь із цих питань тільки тому, що батьки не вважали за потрібне їй це поясни­ти. Вони просто гадали, що їх чудове малюк саме знає такі елементарні речі.

Якщо ж ваша дитина:

    щоранку чистить зуби, завжди миє руки перед тим, як сісти до столу;

    допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);

    може   сама   собі    приготувати   бутер­брод, одягнутися відповідно до погоди, зав'язати шнурки і шарф;

    уміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час чи­тання вголос, малювання, гри;

    здатна керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і ле­жать на видноті; не вередує, якщо дорослі щось заборонили);

    уміє поводитися за столом (правильно си­дить, акуратно їсть);

    має більш-менш стійкі інтереси (прослу­хування музики, малювання, заняття мо­вами, конструювання, ліплення з пласти­ліну);

    уміє поводитися в суспільстві (не пере­биває старших, без нагадування є ввічли­вою, використовуючи словосполучення: «Будь ласка», «Дякую», «До побачення» та ін.);

    дотримується певного режиму дня;

    ставить питання і завжди вислуховує від­повіді;

    прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання.

 

Вітаю!!!

Ваша дитина має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є осно­вою довільного запам'ятовування, уваги, ро­зумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем у школі.

До якої школи ви б не вирішили відда­вати свою дитину, перехід дитини з дитячо­го садка, родинного кола до школи сприяє значним змінам в її житті, При цьому зміню­ється не лише життя самої дитини, але і жит­тя сім'ї в цілому, особливо якщо дитина єди­на або старша. Підготовка до цієї події дитині просто необхідна.

У якому віці?

Питання, з якого віку віддавати малюка до школи, не таке вже й просте. На перший погляд, може видатися, що коли дитина вміє читати - писати - лічити, то ЇЇ вже час від­давати до школи. Тим часом про готовність дитини до навчання у школі можна робити висновок, лише проаналізувавши в комплек­сі певні чинники.

Календарний і фізіологічний вік дитини збігаються не завжди. У будь-якому разі біль­шість психологів не рекомендує віддавати до школи дитину, яка буде молодшою за своїх однокласників. Ідеться в цьому разі не лише про те, що вона може бути фізично слабшою за інших, а й про успішність на уроках фіз­культури, праці. Відставання від більшості може спричинити небезпечні комплекси: «найслабший», «найнезграбніша».

Нерідко трапляється, що малюк відстає в розвитку навіть від своїх однолітків. При­чин може бути багато - часті хвороби, що «загальмували» дозрівання малюка, різні нервові розлади. Тому обов'язково слід про­консультуватися у педіатра, який спостерігає за дитиною і визначить рівень біологічного розвитку і стан здоров'я, а також у невро­патолога, який перевірить ступінь зрілості нервової системи. А щодо інших чинників, то бажаною є консультація психолога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Дата: 2012-02-18 14:44:17